Я стискую зуби, щоб не закричати. Мені важко. Але тобі добре. Я давно знаю одну просту істину. Ти маєш мене, бо я повія, яка незважаючи ні на що буде давати. Ти впивається пальцями в мої стегна, залишаючи на них сліди від пальців. Ти виходиш з мене.
На коліна, сучка. - Твій тон наказовій, що я боюся тебе послухатися. - Ти знову вривається в моє тіло.
Ну, же тобі ж подобається, коли я тебе маю. Так, шльондра? Я не чую відповіді. Ну ж, дитинко, скажи, що тобі подобається бути моєю повією.
Ні. - Я кричу з останніх сил, зриваючи голос.
Невірна відповідь, малюк. - На ці словах ти сильно хапаєш мене за волосся і тягнеш на себе. Твій член боляче пульсує всередині мене.