Ти кінчаєш, і я відчуваю, що за моїми стегнах стікає моя ж кров. Ти виходиш з мене, кидаючи обличчям на підлогу. Я читаю в твоєму погляді тільки презирство. Ти, знову не кажучи і слова, виходиш з кімнати, голосно грюкнувши дверима. Я продовжую лежати на підлозі. Я не можу і поворухнутися, адже все моє тіло огорнула біль. Я забула додати, що наші відносини складаються не з сексу, а насильства. Адже я не отримую ні краплі задоволення. Ти насілуешь мене. Ти щасливий? Але я ні. Хоча кого хвилює думка простий повії? Нікого. Я так і засинаю на підлозі. Прокидаюся я від твого голосу, який так дивно розноситься над вухом.